– А де я можу знайти кого-небудь нормального?
– Ніде, – відповів Кіт, – нормальних не буває. Адже всі такі різні і несхожі. І це, по-моєму, нормально.
Льюїс Керролл (Аліса в країні див)
На шляху впровадження Концепції НУШ в систему сучасної освіти ми вже визначилися з неминучістю подорожі, пунктом призначення, багажем, лише залишилось обрати "правильну" дорогу. І яку ж із доріг вважати "правильною"? Де шукати орієнтири?
Очевидні підказки завжди були поруч, на видноті, а точніше - прийшли 1 вересня до Вас у клас з квітами, задоволеними обличчями і радісними посмішками. Наші учні і є, тим визначальним елементом у всій цій непростій системі, саме вони і далі будуть, тим "лакмусовим папірцем", тим індикатором-підказкою, який буде сигналізувати Вам чи "правильний шлях", чи можна рухатись далі, чи потрібно тричі обійти по колу одну із перешкод...
Державний стандарт нам диктує потенційну модель випускника. Але хто заходить у День знань до класу Вам пояснювати не потрібно: всі абсолютно різні. Отже, і дорожня карта на шляху до здобуття освіти буде для кожного учня своя, а "правильною" вона стане, лиш тоді коли учень сам зможе по ній орієнтуватись: усвідомлювати, де він/вона зараз; до чого він/вона прагне; що потрібно зробити, щоб цього досягти.
А вчитель буде крокувати поруч, тримати в полі зору всіх своїх "подорожніх", готовий у будь-який час підтримати кожного, підстрахувати, допомогти справитись з труднощами, порадити, вказати вірний напрямок.
Немає коментарів:
Дописати коментар